Експерти сходяться на думці, що авторитет учителя помітно похитнувся за останні десятиліття. Які виклики їм доводиться приймати та що робити, щоб «втримати планку»?
Часи змінилисяВарто, мабуть, почати з того, що змінилися самі діти. Вони ростуть абсолютно в інших умовах та отримали повний доступ до інформаційного простору. І педагогам потрібно це враховувати. Тому що зараз учню достатньо кількох хвилин, щоб знайти потрібну інформацію, відповідно – учитель втратив статус “основного джерела знань”.
Дуже часто можна почути думку, що учні знають навіть більше, ніж сам учитель, і звідси випливає питання “А для чого, власне, він тоді потрібен?”.
Відповідь проста: роль вчителя не в наданні інформації, якої і так вдосталь, а у здатності її структурувати, викласти у певній послідовності, побудувати логічні зв’язки та вмістити у певний контекст.
Вимоги до учителя зрослиМинули ті часи, коли усе, що скаже учитель, вважалося істиною в останній інстанції. Учні перестали усе брати на віру, а часто й взагалі можуть вказати учителю на помилку, недостовірність чи застарілість інформації. Педагогам варто це враховувати та готуватися до уроків більш ретельно, щоб не потрапити у таку ситуацію.
Завісу таємниці зірваноЯкщо раніше виявом публічності навчального процесу були відкриті уроки, то зараз завдяки гаджетам та інформаційним технологіям усе, що відбувається у класі, може стати надбанням громадськості. Мова йде не лише про відеозйомку, а також і про листування електронною поштою чи у месенджерах. Одразу пригадується відома фраза: «Усе, що ви скажете, може бути використане проти вас».
Такий стан речей, з одного боку, посилює психологічний тиск та інколи навіть пресинг на педагогів, а з іншого – змушує педагогів ставати більш стриманими, стійкішими, шукати нових методів спілкування з учнями та… про що, власне ми й говоримо, уміти встановити та відстояти власний авторитет.
Батьки перестали мовчати“Зняттю учителя з п’єдесталу” посприяли і батьки учнів – вони, як і їх діти, перестали сприймати педагогів як осіб недоторканних. Вони вже не мовчать, пред’являють більше вимог та настирливо відстоюють насамперед інтереси власних дітей.
Ця тенденція має свої плюси і мінуси, проте – ми лише констатуємо факт. Активність батьків часто-густо додає педагогам стресу, змушуючи їх йти на діалог, а не відмахуватися безкомпромісними заявами на кшталт «нам видніше».
Настав час співпраціНа переконання психологів, сучасні діти стали більш чутливими до невдач та емоційніше реагують на образи. Гарний педагог, знаючи вікові особливості учнів, зуміє вловити зміни у поведінці та настрої, намагатиметься достукатися до дитини, проявити турботу та небайдужість.
Менторські підходи втратили актуальність, сьогодні діють інші підходи: взаємодія, ефективна сумісна робота та взаємний вплив: учителя на учня та учня на учителя. Це є запорукою емоційного комфорту учасників навчального процесу.
Рекомендації з перших вустОбговорюючи в одній із освітянських груп у FB тему щодо авторитету вчителя, зустріла дуже корисні, на мою думку, рекомендації від Ігоря Пукача – педагога Рудківської СЗШ І-ІІІ ступенів ім. В. Жеребного.
Ігор ПУКАЧ: “Бути майстром свого предмету (за Макаренком) в наш час зовсім замало, щоб мати авторитет. Для учнів (особливо “важких”), потрібно бути “майстром” та “вчителем” (терміни взято з шаолінської системи навчання)”.
Отже, що робити учителю, щоб здобути та втримати авторитет?
1 Вчитель повинен знати, вміти, пояснити, навчити… всього (не тільки свого предмета)
2 Для “покоління Z” (інформаційного покоління) характерним є величезний обсяг інформації. Їм цікаво все і майже все незрозуміле. Дуже часто “зриваю” на уроках оплески учнів, даючи відповіді на дуже різні запитання, з практично будь-якої галузі знань.
3 Важливою складовою авторитету є хобі вчителя”.
P.S. Підбиваючи підсумки, можемо зробити такий висновок: Сучасний учитель – творча, з глибоким знаннями, педагогічно обдарована та здатна до рефлексії особистість, яка не з книжок знає, що означає “любити дітей” та боротися не з ними, а за них.
Немає коментарів:
Дописати коментар